Крім внутрішнього конфлікту має місце втручання зовнішніх інтересантів, одним з яких стала Туреччина, яка заявила устами а про військову підтримку Уряду національної згоди, що базується в Тріполі.
Але тут інтереси Анкари можуть зіткнутися з інтересами Москви, яка давно і вельми успішно підтримує протиборчу сторону в особі Лівійської національної армії на чолі з Халіфою Хафтаром.
Але якщо врахувати демонстративну дружбу Ердогана і а, а також вигідні спільні комерційні проекти, на кшталт газопроводу «Турецький потік» і атомної станції «Аккую», то цілком може бути, що «турецький султан» і «московський цар» планують розділити Лівію між собою на зони впливу.
Безуспішні поки переговори про мирне врегулювання, що проходили в Москві 13 січня 2020 року за посередництва Туреччини і Росії, лише підтверджують цю гіпотезу, інформують .